Світ входить в епоху «водного банкрутства»
Поняття «водна криза» дедалі менше відповідає реальності, з якою стикаються багато регіонів світу. Новий звіт Інституту води, довкілля та здоров’я Університету ООН (UNU-INWEH) пропонує говорити про іншу стадію — «глобальне водне банкрутство». Саме цій концепції та необхідності формування нового глобального порядку денного буде присвячена спеціальна сесія в межах World Water Week 24 серпня 2026 року.
Йдеться не про образне порівняння. Автори звіту визначають водне банкрутство як тривалий стан, за якого використання поверхневих і підземних вод перевищує природне поповнення та безпечні межі виснаження, а наслідком стає незворотна або надмірно дорога втрата природного водного капіталу. Тобто проблема полягає вже не лише в тимчасовому дефіциті води, після якого система може відновитися. У багатьох басейнах та водоносних горизонтах історичний рівень доступності води може бути вже недосяжним.
Масштаб змін демонструють глобальні дані. Близько 70% великих водоносних горизонтів мають довгострокову тенденцію до зниження рівня, понад половина великих озер світу втратила частину запасів води з початку 1990-х років, а за останні п’ять десятиліть було втрачено близько 410 млн гектарів природних водно-болотних угідь. Одночасно понад 4 млрд людей щонайменше один місяць на рік стикаються з сильним дефіцитом води. При цьому близько 3 млрд людей живуть у регіонах, де загальні запаси води скорочуються або стають нестабільними.
Особливо важливо, що водне банкрутство не обмежується кількістю доступної води. Погіршення якості через неочищені стічні води, сільськогосподарський стік, промислове забруднення та засолення додатково скорочує частку води, придатної для питного водопостачання, сільського господарства та підтримання екосистем. Тому навіть територія, яка формально не має фізичного дефіциту води, може опинитися в умовах системного водного банкрутства.
Такий підхід змінює і саму логіку управління водними ресурсами. Замість постійного реагування на окремі посухи, аварії чи дефіцит пропонується перейти до «управління банкрутством» — постійного контролю водного балансу, встановлення реальних меж водокористування та запобігання подальшому виснаженню природного водного капіталу. Серед інструментів розглядаються дистанційне зондування Землі, штучний інтелект, інтегроване моделювання та системи моніторингу, пов’язані з пороговими значеннями управлінських рішень.
Для водоочищення це означає необхідність дивитися ширше, ніж лише на підвищення ефективності окремої технології. Зменшення водозабору, повторне використання очищених стічних вод, ефективне вилучення забруднювачів, опріснення, повторне використання концентратів, захист підземних вод і зниження водомісткості промислових та аграрних процесів мають розглядатися як взаємопов’язані елементи єдиної системи водної безпеки.
UNU-INWEH наголошує, що оголошення епохи водного банкрутства не означає відмову від відновлення. Навпаки, воно має стати підставою для чеснішої оцінки доступних ресурсів і перегляду водної політики відповідно до реальних гідрологічних меж. Наступні ключові міжнародні етапи — конференції ООН з водних ресурсів у 2026 та 2028 роках, завершення Водного десятиліття у 2028 році та цільовий горизонт Цілі сталого розвитку 6 у 2030 році — можуть стати моментом для переходу від реагування на водні кризи до системного управління новою водною реальністю.
Детальніше: https://lnk.ua/gxrfGBoI0