Біоплівки у водопроводах стають міцнішими через нанопластик
Нанопластик, який дедалі частіше виявляють у джерелах питної води, може становити небезпеку не лише як окремий забруднювач. Нове дослідження американських учених показало, що найдрібніші пластикові частинки здатні зміцнювати біоплівки, утворені патогенними бактеріями, підвищуючи їхню стійкість до дезінфекції та інших методів знезараження. Отримані результати можуть мати важливі наслідки для експлуатації систем централізованого водопостачання та технологій очищення води.
Дослідники вивчали взаємодію нанопластикових частинок із бактеріальними біоплівками — слизовими структурами, у яких мікроорганізми прикріплюються до поверхонь трубопроводів, резервуарів, мембран та іншого обладнання. Саме біоплівки є однією з основних причин біообростання, погіршення якості води та зниження ефективності мембранних процесів. Виявилося, що присутність нанопластику стимулює утворення більш щільної та механічно міцної структури біоплівки, яка краще захищає бактерії від зовнішніх впливів.
Особливу увагу науковці приділили патогенним бактеріям, які можуть потрапляти до систем водопостачання. За наявності нанопластикових частинок бактерії активніше виробляли позаклітинний полімерний матрикс — природний «каркас» біоплівки. Саме він перешкоджає проникненню дезінфекційних реагентів і створює сприятливе середовище для тривалого виживання мікроорганізмів. Таким чином, навіть незначні концентрації нанопластику можуть опосередковано підвищувати ризик мікробіологічного забруднення води.
Для фахівців водопідготовки ці результати є особливо актуальними. Якщо раніше нанопластик розглядався переважно як новий клас хімічних забруднювачів, то тепер він може розглядатися і як фактор, що впливає на ефективність біологічного контролю в системах очищення та транспортування води. Це означає, що при оцінці ризиків необхідно враховувати не лише концентрацію пластикових частинок, а й їхній вплив на розвиток біоплівок, біообростання мембран, стабільність мікробних спільнот та ефективність дезінфекції.
Автори дослідження наголошують, що проблема потребує подальших досліджень в умовах реальних водопровідних мереж. Водночас отримані результати вже сьогодні підкреслюють необхідність удосконалення технологій видалення мікро- та нанопластику з природних і питних вод, а також розвитку систем моніторингу цих забруднювачів. Комплексний контроль пластикових частинок може стати важливою складовою забезпечення мікробіологічної безпеки питної води та підвищення надійності сучасних систем водопідготовки.
Детальніше: https://lnk.ua/7T8VOiXR5