Статті резюме

Карта якості води: що показує незалежний моніторинг?

Показники якості питної води повинні відповідати всім вимогам, зазначеним в ДCанПіН «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Однак це витримується далеко не завжди.


Слід зауважити, що в кожному регіоні України є свої особливості складу води, що для споживачів мають бути сигналом до вирішення конкретної проблеми з якістю питної води, а для спеціалістів з водопідготовки – орієнтиром у виборі тієї чи іншої системи очистки. Тому як спеціалісти з водопідготовки, так і пересічні споживачі потребують актуальної і правдивої інформації щодо стану питної води саме в кінцевій точці водоспоживання – тобто в водопровідному крані.


Про якість питної води в точці споживання

Т.Є. Мітченко, Ю.Д. Дрікер, С.Л. Василюк


за матеріалами виробничо-практичного журналу Водопостачання та Водовідведення №2, 2020

Питна вода – це вода, якість якої відповідає встановленим вимогам. В Україні ці вимоги сформульовані в документі ДCанПіН «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДCанПіН 2.2.4-171-10) [1], яким регулюється вміст 86 речовин у воді, з них 11 санітарно-бактеріологічні та 75 санітарно-хімічні. Показники якості питної води повинні відповідати всім вимогам, зазначеним в цьому документі.


Дані з моніторингу якості водопровідної води в Києві та інших містах України щорічно публікуються в Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання [2] під редакцією Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» та знаходяться у вільному доступі. Однак, відбір проб питної води для проведення аналізу якості, як правило, здійснюється в точці водовідведення на виході з муніципальних очисних споруд, тобто – до проходу води по міському водопроводу та її надходження в точку водоспоживання – водопровідний кран.

На очисних спорудах вода з джерел водозабору піддається очищенню, як правило, за традиційною технологією, яка включає дві стадії хлорування, коагуляцію з подальшим відстоюванням і фільтруванням на піщаних фільтрах. Очищена вода надходить до споживачів по металевих трубопроводах сумарна протяжність яких в Україні становить 115 тис. км, при цьому 70% з них потребують часткової або повної реконструкції або заміни (рис. 4.1) [3]. Звісно, що якість води після транспортування по трубопроводах істотно змінюється.

Рисунок 4.1 – Фрагмент демонтованої водопровідної труби


В Україні єдиним доступним джерелом системної інформації про якість води «в крані» кінцевого споживача є моніторинговий проект Всеукраїнського Водного Товариства (ВУВТ) WaterNet «Карта якості води». Починаючи з 2010 року ВУВТ WaterNet, в рамках проекту «Карта якості води», проводить регулярну роботу по збору, аналізу, моніторингу та систематизації аналізів якості води в точці споживання по всій території України. Станом на кінець 2019 року база даних ВУВТ WaterNet включала 47,7 тис. результатів аналізів. Сьогодні це сама об'ємна відкрита база даних про якість води в точці споживання в Україні, доступна кожному споживачеві в режимі он-лайн. База організована таким чином, що дозволяє отримати конкретну інформацію по кожному з 47,7 тис. зареєстрованих в ній адрес. За 2010-2019 рр. партнерами проекту – незалежними лабораторіями, акредитованими за стандартом ДСТУ ISO/IEC 17025 та ДСТУ ISO 10012, були виконані аналізи понад 8,4 тис. проб водопровідної води, 32,1 тис. проб води з свердловин і 7,2 тис. проб води з колодязів (рис. 4.2) [4].

Рисунок 4.2 – Динаміка виконання аналізів води в період реалізації проекту «Карта якості води»


Аналіз інформації з двох вищевказаних джерел показує, що результати оцінки якості питної води, які наводяться в Національній доповіді, найістотнішим чином відрізняються від аналогічної інформації з «Карти якості води».


Як приклад, на рисунку 4.3 наведено динаміку зміни частки нестандартних проб водопровідної води в м. Києві в 2010-2019 рр. в точках відведення і споживання води. Як видно, в Києві частка нестандартних проб водопровідної води на виході з очисних споруд збільшилася з 0% в 2010-2014 рр. до 5% у другій половині десятиліття, а частка нестандартних проб водопровідної води в точці споживання коливалася в діапазоні 80-90% протягом усього періоду вимірювань [5].

Рисунок 4.3 – Динаміка зміни частки нестандартних проб водопровідної води в Києві в 2010-2019 рр. ( – на виході з очисних споруд (за даними Національної доповіді); – в точці споживання (за даними Карти якості води))


Інформація, отримана в рамках виконання проекту «Карта якості води», дозволяє оцінити ситуацію з якістю води за різними джерелами водозабору – водопровід, свердловини, колодязі. Проби води аналізувалися за сімома показниками якості, значення яких найбільш часто не відповідають встановленим нормам, тобто є індикаторними, а саме: каламутність, кольоровість, сухий залишок, жорсткість, вміст нітратів, заліза і марганцю. З використанням отриманих даних для кожного типу джерела води була розрахована частка нестандартних проб за індикаторними показниками якості води. У таблицях 4.1-4.3 наведені результати оцінки якості води, що надходить з різних джерел, в точці споживання в середньому для країни і для окремих областей.


Таблиця 4.1. Частка нестандартних проб за індикаторними показниками у воді з різних джерел водоспоживання, 2010-2019 рр., Україна


Таблиця 4.2. Частка нестандартних проб (%) води по областях України (джерело – водопровід), 2010-2019 рр. [6-9]


Таблиця 4.3. Частка нестандартних проб (%) води по областях України (джерело – свердловина), 2010-2019 рр. [6-9]

З використанням наведених даних можна проводити досить об'єктивну оцінку ситуації з якістю питної води в точці споживання в Україні. Наприклад, зазначити, що найгірша якість водопровідної води в точці споживання спостерігається в Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій областях, а найменше число нестандартних проб у водопровідній воді в Одеській області та західному регіоні (Рівненська, Закарпатська, Чернівецька області). Або вказати, що найбільше число нестандартних проб води в свердловинах в Дніпропетровській області, до якої наближаються Кіровоградська та Миколаївська, а більш позитивна ситуація на півдні (Херсонська, Одеська області) та заході (Івано-Франківська та Львівська області) країни. Можна також оцінювати, які показники якості води є найбільш проблемними та прогнозувати, які самі технології очищення води будуть найбільш ефективні в тому чи іншому регіоні, що вже зараз широко затребуване фахівцями з локальної водопідготовки.

Але важливо не це, а той висновок, який однозначно випливає з наведеної в статті інформації: якість води в точці споживання у всіх регіонах України не відповідає встановленим вимогам, а значить, вода, що надходить з крана не є питною. Для зміни ситуації, що склалася, на державному рівні розроблено комплекс заходів, які включають модернізацію станцій водопідготовки та водоочищення, реконструкцію та заміну водопровідних мереж, поліпшення екологічного стану річок в регіоні та ін. І це все обов'язково повинно бути здійснено. Однак, для реалізації цих планів необхідно вкладення інвестицій в розмірі десятків мільярдів доларів і час, час, час ...

А сьогодні залишається визнати, що для пересічного українця єдиним (нехай і тимчасовим) рішенням є використання в точці споживання води, доочищеної до рівня встановлених стандартів на питну воду сучасними методами на локальних установках водопідготовки [10]. Саме цим шляхом йде сьогодні цивілізований світ, і в тому числі Україна, активно розвиваючи ринок локальної водопідготовки (рис. 4.4 і 4.5) [11].

Рисунок 4.4 – Динаміка зростання обсягу світового ринку побутових систем очищення води

Рисунок 4.5 – Динаміка зростання обсягу ринку побутових систем очищення води в Україні


Посилання
1.     Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10)
2.     Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні 2010-2018 // Міністерство розвитку громад та територій України – minregion.gov.ua
3.     Доповідь директора «Укрводоканалекологія» Шкіня О. М. «Стан підприємств водопровідно-каналізаційного господарства України та напрямки розвитку» від 20.02.2020, Київ[1]
4.     Андрусишина І.М., Василюк С.Л., Малецький З.В., Макарова Н.В., Мітченко Т.Є., Мудрик Р.Я., Свєтлєйша О.М., Сусь М.О. Серія видань. Світ сучасної водопідготовки. Актуальні проблеми води / за ред. Т.Є. Мітченко // ВУВТ WaterNet, Київ, 2019. – 65 с. ISBN 978-966-97940-1-7
5.     Ефим Дрикер. О водопроводной воде в столице и области // Вода и водоочистные технологии №1 (95) 2020
6.     Елена Светлейшая. Карта качества воды Украины – южный регион // Вода и водоочистные технологии №1 (91) 2019
7.     Ефим Дрикер. Карта качества воды Украины – западный регион // Вода и водоочистные технологии №2 (92) 2019
8.     Ефим Дрикер. Карта качества воды Украины – центральный регион // Вода и водоочистные технологии №3 (93) 2019
9.     Ефим Дрикер. Карта качества воды Украины – восточный регион // Вода и водоочистные технологии №4 (94) 2019
10.  Мітченко Т.Є., Пономарьов В.Л., Свєтлєйша О.М., Макарова Н.В., Орестов Є.О., Малецький З.В., Василюк С.Л., Мудрик Р.Я., Сусь М.О., Гудим Н.В., Кульчий С.С. Серія видань. Світ сучасної водопідготовки. Методи і матеріали / за ред. Т.Є. Мітченко // ВУВТ WaterNet, Київ, 2019. – 132 с. ISBN 978-966-97940-2-4
11.  Сергей Василюк. Растет стремительно // Вода и водоочистные технологии №1-2 (95-96) 2020


Аналітичний звіт "Карта якості води: 10 років моніторигу" буде опублікований в журналі "Вода і водоочисні технології" №1-2, 2021. Підписуйтесь!