ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЮНАЦЬКИЙ ВОДНИЙ ПРИЗ 2017. Секрети успіху переможця

16 травня 2018 р.
 

Юлія Бережна

WaterNet вже добрих 7 років є національним організатором міжнародного конкурсу Stockholm Junior Water Prize, який проводиться щороку навесні як Всеукраїнський юнацький водний приз. Вже чимало було написано про фінал конкурсу у Києві та міжнародний фінал у Стокгольмі, тому ми вирішили, що вам буде цікаво безпосередньо познайомитися з проектом цьогорічної переможниці ВЮВП Анастасії Лівочки та дізнатися враження наукового керівника Анастасії – Віктора Петровича Колдуна. Сподіваємося, що наукові одкровення щодо розробки таких звичайних, втім дуже корисних речей, які досі не впроваджені в нашому побуті провідними виробниками, зайвий раз продемонструють таланти нашої молоді!

 

На питання редакції відповідає Віктор Колдун, науковий керівник переможця ВЮВП 2017, завідувач науководослідної лабораторії ресурсно-методичного центру, м. Львів.

Waternet: Що можете сказати про конкурс «Всеукраїнський юнацький водний приз» (ВЮВП)?

К.В.: Ось уже п’ятий рік ми беремо активну участь в ВЮВП. Команда нашого Львівського ресурсно-методичного центру постійно привозить на конкурс від 5 до 10 проектів. За цей час наші найкращі проекти отримали три Гран-Прі (Женя Швайка, Марія Крокіс і Настя Лівочка) і багато спеціальних призів. Взагалі-то це наш улюблений конкурс! Причина, по якій ми любимо ВЮВП – це зрозуміле і прозоре суддівство. І не тому, що ми іноді перемагаємо. Якщо наша команда не отримує жодного призового місця, буває і таке, то ми чітко бачимо, чому це сталося, і хто абсолютно законно переміг. Тому, маючи досвід участі в багатьох науково-технічних конкурсах і вже більше сотні призових місць на різних конкурсах міжнародного рівня, я сміливо можу стверджувати, що суддівство на ВЮВП прозоре. Друга, але не менш важлива причина, це сама організація конкурсу ВЮВП. Все тут робиться дуже продумано і доброзичливо, я б вжив навіть сленгове слово «безнапряжно». І це при тому, що під час захисту проектів пристрасті ого-го як вирують і киплять. Окремо хотілося б подякувати студентам-волонтерам, які на конкурсі ніби і не помітні, але надають величезну допомогу учасникам, особливо тим, хто тут вперше, створюючи ту саму «безнапряжність». Ну і третьою причиною я б назвав завжди цікаву і пізнавальну програму інформаційно-просвітницьких заходів та екскурсій, за що окреме спасибі ангелу-хранителю ВЮВП – Оксані Богданівні Денис.

W: Який Ваш основний принцип в роботі над проектами для ВЮВП, так би мовити, секрет успіху?

К.В.: Є тільки один спосіб руху до досконалості – еволюційний. Треба постійно в проекті щось міняти, відсікаючи всі невдалі і зберігаючи всі вдалі рішення. Надія на те, що комусь в голову прийде якесь одкровення і відразу народиться готове рішення проблеми, могла мати право на існування пару тисяч років тому. Ну, може пару сотень років тому.

Зараз ми живемо в світі, де всі прості відповіді на прості запитання вже знайдені. Тому навіть найпростіший на вигляд проект вимагає тривалого і ретельного опрацювання. Більш того, чим проект «простіше» – тим більше треба докласти інтелектуальних зусиль, щоб ця простота не стала «гірша за крадіжку».

W: З чого починається Ваша робота з учнями при підготовці до ВЮВП?

К.В.: Початок у нас стандартний. Все починається з питання: «Яку проблему ти хочеш вирішити?». Після визначення проблеми я пропоную якесь рішення. Далі включається той самий еволюційний процес і, відштовхнувшись від первісної ідеї, ми починаємо пошук найбільш раціонального вирішення проблеми. Ми завжди намагаємося зробити діючий макет проекту, адже він дозволяє отримати ті знання і навички, яких у нас не було до початку проекту і, як наслідок, згенерувати більш оптимальне рішення. Ну, а далі знову все спочатку. І так стільки разів, скільки зможемо або скільки встигнемо. Обов’язково використовуємо патентний пошук і консультації з профільними фахівцями. Для прикладу я візьму проект Насті Лівочка (переможниця ВЮВП 2017). Багато років ми б’ємося над роботом для миття підлоги. Один із варіантів, до речі, був представлений на ВЮВП. Але, на жаль, в силу цілого ряду причин ми не можемо зробити його таким, яким би нам хотілося. І ось одного разу Настя запропонувала перенести методику визначення концентрації миючого засобу при митті підлоги на пральну машину. В силу того, що вода в пральній машині досить швидко циркулює по всьому об’єму прання, зник цілий ряд проблем, пов’язаних з миттям нерівномірно забрудненої підлоги. Як наслідок – метод, який дуже нестабільно працював при митті підлоги, практично ідеально запрацював при пранні тканин. Ясна річ, що все це сталося не відразу, а після декількох місяців інтенсивних експериментів і виготовлення кількох експериментальних установок. Але ось так воно все і працює.

W: Які поради можете дати керівникам молодих науковців?

К.В.: Порада тільки одна – починайте роботу! Далі самі все зрозумієте і налаштуєтесь на вірний шлях. Та й добрі люди чогось розумного підкажуть.

На питання відповідає Анастасія Лівочка, переможниця ВЮВП 2017, м. Львів:

W: Як виникла ідея проекту? Скільки знадобилося часу, щоб провести всі випробування?

Л.А.: Я вже три роки співпрацювала зі своїм науковим керівником Віктором Петровичем до того, як почала роботу над цим проектом. Насправді нас була ціла група – тих, хто цікавиться наукою та технікою, має свої ідеї. Моя ідея народилась завдяки двом факторам: по-перше, я користуюсь пральною машинкою(постійно виникають проблеми з дозуванням порошку), по-друге, моя подруга – Мирослава Подибайло – розробила робот-тестер, що визначає необхідну концентрацію миючого засобу при митті підлоги. Я подумала, що це було б особливо корисно використовувати у пральних машинах. Разом із науковим керівником ми працювали над ідеєю рік і, насправді, всіх випробувань не провели ще й досі. Серйозні речі потребують багато часу та уваги.

W: Твої враження від участі у ВЮВП, що запам’яталося найбільше?

Л.А.: Насправді, я закохана в атмосферу на таких конкурсах, як ВЮВП. Тут ти зустрічаєш безліч людей, що можуть дати кваліфікований фідбек, в чомусь покритикувати, в чомусь похвалити. Саме в такі моменти ти найчіткіше бачиш шлях, що вже позаду, та плануєш, що буде попереду. Такі конкурси надихають. А що найбільше запам’яталось? Як завжди, люди. Тут ти знаходиш людей зі схожими фішками (захопленнями, способом мислення…)

W: Міжнародний фінал конкурсу у Стокгольмі: як ти готувалася, який він був?

Л.А.: Підготовка до Стокгольму була простою – продовжувала роботу над проектом. Зробили постер англійською, вдосконалили модель і підготували відеоролики для презентації перед міжнародним жюрі. А ще купила віночок з квітами на голову (щоб всі потім казали, що українські дівчата найгарніші!).

Фінал був як казка. Я не очікувала, що фінал може бути настільки феєричним. З наукової точки зору – це можливість представити свою роботу людям найвищої кваліфікації. Міжнародна оцінка особливо цінується тим, що вона надається людиною, яка живе в іншому суспільстві з іншими проблемами. Тут ти розумієш глобальність власного дослідження: нереально приємно, коли ви знаходите взаєморозуміння, незважаючи на різницю у віці, життєвому досвіді та способі життя, оточенні та ментальності.

Також я познайомилась з учасниками із багатьох інших країн, у нас була можливість спілкуватись близько, ми всі були частинкою одного великого цілого, наче сім’я, могли проговорити будь-яку тему, що нас цікавила, виявляли спільне та відмінне. Це трішки перевертає твій світогляд.

Було й багато корисних знайомств на прийомі у кронпринцеси Вікторії: зі мною познайомилась шведська журналістка, її цікавила ситуація в Україні та вона була в захваті від моєї роботи. Казала, що розуміє мене як жінка. Також, там я познайомилась з Повноважним послом України в Швеції п. Ігорем Сагачем, він був дуже радий бачити мене – учасника з його Батьківщини, ми розповіли один одному трошки про своє життя, я розповіла про свою роботу, а він побажав наснаги. Цікавим вийшло знайомство та спілкування з Президентом міської ради Стокгольма п. Євою Луїзою Ерландссон Слорак – вона також підтримала мої наукові прагнення!

Загалом, в нас була дуже насичена розважальна програма, але й працювали ми теж насичено. Щохвилини та щосекунди ти розумієш, що ти тут тільки завдяки своїм вмінням та своїй роботі. В такі моменти хочеться ніколи не зупинятись.

W: Що можеш порадити молодим науковцям, майбутнім учасникам ВЮВП?

Л.А.: Зараз я більше сконцентрована на навчанні в університеті, але паралельно шукаю можливості для подальшого розвитку та впровадження моєї роботи. Я дуже хочу, щоб одного дня Україна виграла Stocholm Juniour Water Prize.

Поради: будьте активними та відкритими до людей, а до своєї роботи дуже прискіпливими. Проробіть дослідження на максимумі своїх можливостей, все прорахуйте. Придумайте хороше застосування, подивіться ширше, можливо, ваше дослідження можна використовувати в якийсь неординарний, непомітний з самого початку спосіб. Майте віру в себе та свою роботу. Ну і щасти!

Теги:
Всі новини

 

Коментарі

Дивись також
 
Популярні