Про інтелектуальне піратство

12 августа 2015 г.
 

Микола Ковіня, експерт з питань інтелектуальної власності

На сьогодні, наші західні партнери розробляють для України «план Маршала». Для нас, громадян України це привід замислитися про наше сприйняття сучасної економіки, сучасної цивілізації та місця України в ній. 

Всі, хто хоч трохи цікавиться міжнародними процесами, чули про настання постіндустріальної ери, про перехід до економіки знань. Це не означає одномоментної втрати заводами і фабриками свого значення для національного добробуту. Йдеться про зміну центру інновацій і галузі створення найбільшої доданої вартості. Промислова революція досягла тріумфу у XIX столітті, хоча ще більше ста років після її остаточної перемоги більша частина населення не лише планети в цілому, але і Європи зокрема продовжувала жити в сільській місцевості та займатися аграрним виробництвом. Ми і досі надмірно залежимо від нафти та газу, виплавки сталі та виробництва добрив, але вже сьогодні в американському експорті частка так званої індустрії авторського права перевищує внесок автомобільної та аерокосмічної галузей. Передові ідеї промислової власності, їх комерціалізація впливає на розрахунки прогнозу динаміки ВВП найбільшої економіки світу.

Мало в кого викликає сумніви, що інтенсивний розвиток сільського господарства можливий лише за умови наявності гарантованого державою інституту приватної власності на землю. Так само сучасні промислові компанії не могли б бути успішними без дієвого законодавства про акціонерні товариства та унеможливлення рейдерства. Відповідно і галузі інтелектуального виробництва в фундаменті свого існування мають захист права інтелектуальної власності. В світі, де ідея і є основним результатом виробництва, її безкоштовне несанкціоноване правовласником використання позбавляє інтелектуальну та творчу працю економічного сенсу.

При всіх існуючих в Україні прогалинах в пов’язаному з правом інтелектуальної власності законодавстві та недоліках правозастосування все ж таки основною проблемою в сфері захисту інтелектуальної власності є низький рівень суспільної свідомості. За рівнем вуличної злочинності, числом пограбувань великі українські міста зовсім непогано виглядають на фоні американських мегаполісів, в окремі квартали яких побоюються заїжджати навіть поліцейські патрулі. Але в тих самих українських містах мільйонниках представники середнього класу, в усьому іншому послідовно супротивники будь-яких експропріацій, масово і щоденно крадуть в українських та іноземних правовласників їх майно. За масштабом шкоди економіці годинник, знятий вночі з туриста в якомусь темному провулку Брукліна, важко порівняти з активним безкоштовним скачуванням нового голівудського фільму, який ще навіть не встиг з’явитися на екранах в самих Сполучених Штатах.

Інтелектуальне піратство в Україні набуло ледь не того ж романтичного ореолу, яким овіяні корсарство Нового часу в творах Фенімора Купера. Навіть прийнято пишатися «найкращими в світі хакерами» та зверхньо посміхатися над знайомими американцями, даруючи придбаний на вуличній розкладці диск з останнім блокбастером, про презентацію якого ті тільки-но почули з газет.

Більш кричущим є підхід підприємців які в будь-який спосіб крадуть новітні технології з водопідготовки, фармацевтики та машинобудування. А копіювання успішних продуктів видається за створення нових робочих місць. Навіть такі горе-підприємці тішать себе думкою, що для нас це використання недоліків законодавства, а не крадіжка. І прикро констатувати, що такі діячі зовсім не вважають себе піратами.

Так що пірат є ким завгодно, але точно не Робін Гудом і не Олексою Довбушем. 

Останнім часом щільно співпрацюю з вітчизняними IT-фахівцями, винахідниками та науковцями допомагаючи їх виходу на міжнародні ринки. І мені чітко зрозуміло, що повна незахищеність інтелектуальної власності більше ніж брак обігових коштів чи інші проблеми заважає динамічному розвитку цієї надзвичайно важливої для подолання сировинного характеру нашого експорту галузі. Сьогодні вже фактично українці нерідко крадуть не в умовного Білла Гейтса, і навіть не в співробітників Силіконової долини, а в інших українців, які створюють робочі місця, що гальмують втечу обдарованої молоді з країни.

Саме українські  компанії, що мають в своєму складі R&D підрозділи, які все міцніше стають на ноги, повинні виступити основними організаторами масштабної роз’яснювальної кампанії щодо необхідності поваги до права інтелектуальної власності. По суті, в «матерії» інтелектуальної власності з певним запізненням відбуваються ті процеси, які йшли раніше в інших секторах економіки: ті, хто на стадії первинного накопичення капіталу були зацікавлені у відсутності будь-яких правил та обмежень, вийшовши на певний рівень розвитку, вже самі стають жертвами хаосу і безправ’я і починають виступати за визначення чітких рамок.

Інший важливий момент – питання безпеки. Проведене в США дослідження показало, що більше 40% підприємств малого бізнесу, що визнали використання в тій чи іншій мірі неліцензійного програмного забезпечення, ставали жертвами кіберзлочинців. Компанії та установи, що дбають про комерційну таємницю, не можуть собі дозволити використання нелегальних програм. Така економія в підсумку обходиться так само дорого, як небажання встановлювати антивірусні і протихакерські програми. Намагання заощадити на продуктах , виготовлених як дженерики або із застосуванням сумнівних технологій прямо шкодять здоров’ю людей або негативно вливають на екологічну ситуацію.

Колись, в 90-і роки, Україна була одним з основних місць збуту викрадених німецьких автомобілів. Питання тоді ледь не перетворилася на серйозну проблему у відносинах з ФРН та ЄС в цілому. Поступово комбінація заходів з посилення контролю на митниці, серія конфіскацій авто в їх нових українських власників та, особливо, розповсюдження серед українців розуміння ризиків відповідної покупки мінімізувала проблему до такого рівня, що вона майже вважається спогадом про «лихі дев’яності». Переконаний, такі ж процеси відбуватимуться і в питанні зміцнення дотримання прав інтелектуальної власності, яка все більше ставатиме й інструментом економічної стратегії нових, інноваційних українських підприємств.

Коментарии

Смотрите также
 
Популярное