ВСЕСВІТНІЙ ВОДНИЙ ТИЖДЕНЬ 2018 ЧАСТИНА ДРУГА

9 апреля 2019 г.
 

Ганна Цвєткова

З 26 до 31 серпня 2018 року у Стокгольмі відбувся Всесвітній Водний Тиждень (ВВТ) –одна з важливих щорічних подій у водному секторі глобального рівня. І це не лише можливість зустріти нових друзів та побачитися з старими, це також шанс просунутися вперед у вирішенні одного з найбільших глобальних викликів сьогодення.

У перший день та протягом ВВТ було проведено кілька сесій, присвячених питанням права на воду, санітарію та гігієну (WASH), важливості змін поведінки, як найбільш ефективного, але й складного шляху для досягнення позитивного розвитку сектору WASH. Значна кількість факторів зумовлює поведінку, проблема полягає у їх визначенні, оцінці та правильному спрямуванні заходів із змін негативних звичок на корисні для здоров’я. Зокрема, розповсюдженню контактних хвороб сприяє традиція вітатися через потискання рук. “WASH сектор містить велику кількість істотних проблем і важко зрозуміти, з чого почати, не кажучи вже про пошук ресурсів на їх вирішення» – наголосила Вел Куртіс (Val Curtis) з Лондонської Школи гігієни та тропічної медицини.

За даними UNICEF, нині в світі майже чверть всіх шкіл не мають працюючих туалетів, а це означає, що більш ніж 620 мільйонів школярів не мають доступу до базової санітарії.

Питання змін поведінки розглядалися з різних аспектів. Сесія «Чи може визнання цінності води змінити відношення до води» розглядала презентації досвіду залучення бідних громад у догляд за місцевими малими санітарними системами. Досвід роботи з такими громадами свідчить, що навчання –тренінги для громад допомогли налагодити роботу цих систем і зрозуміти місцевим мешканцям, скільки і яким чином втрачається води у цих системах. “Ми успішно навчили людей основам професії слюсаря і створили умови для організації робочих місць. Разом з тим, учасники тренінгів підвищили свою обізнаність щодо втрат води в несправних туалетах і навчилися цінувати воду в широкому розумінні.»

Окрема сесія була присвячена проблемам корінного населення: просування охорони екосистем та прав людини (Indigenous Peoples: Promoting Ecosystem Protection and Human Rights).

Велика увага в роботі ВВТ приділялася питанням посилення участі жінок у вирішенні проблем води, враховуючи важливість гендерної рівності у виконанні Порядку денного сталого розвитку, зокрема, досягнення ЦСР 6. І мова йшла не лише про участь жінок у забезпеченні сімей водою або санітарно-гігієнічними умовами. У фокусі дискусії нині питання залучення жінок в планування та впровадження стратегій сталого розвитку. Одна з таких дискусій відбулася під час сесії «Залучення до колективної мудрості: гендерно-чутливий розвиток та водні екосистеми» (Tapping into collective wisdom: Gender sensitive development and water ecosystems). Під час сесії презентувалися приклади трансформації сільських громад в Індії, де місцеві жіночі ініціативи самодопомоги з просвіти щодо збереження води, збору дощової води та управління річковим басейном отримали підтрику сільських громад і змінили їх життя.

Питання водної адаптації до зміни клімату, зокрема, тема проактивної співпраці для ефективного управління посухами, обговорювалися на сесії, яку організував Стокгольмський міжнародний водний інститут (SIWI) – «Посилення управління та стійкості до посух» (Тhe Enhancing drought management and resilience). За визначеннями Рейчел Макдонел (Rachael McDonnell), Agriculture for Tomorrow: «Бути проактивними означає: мати інвестиції, забезпечити управління, повне розподілення врядування та планування політики і є набагато ефектинішим шляхом управління та мінімізації впливів.” Макдонел і Марк Свобода (Mark Svoboda) з Національного центру мітігації посух, Університет Небраски, презентували результати 3-річної програми, яка впроваджувала кращі міжнародні практики управління посухами (моніторинг та раннє оповіщення, оцінка впливів та мітігація) в країнах: Йорданії, Левані, Марокко і Тунісі.

Ще одна тема, якій була приділена велика увага під час ВВТ – проблема мікропластику, яка нині активно обговорюється у світі, як значна загроза довкіллю. В рамках тематичного семінара, UNESCO презентувала кілька досліджень на цю тему, зокрема, про джерела забруднення річок мікропластиками. За результатами досліджень встановлено, що основний внесок у забруднення річки Темза у Великобританії є волокна з фарби, яка використовується для дорожніх знаків, тоді як в інших місцях головним джерелом забруднення були волокна з одягу. В декількох дослідженнях, також виявлено високу концентрацію у воді так званих мікрогранул від косметики. Дослідники показали, що багато установок очищення води не здатні видалити мікропластик, і тому, неминучі питання: як впливають пластикові частинки на наше довкілля, який їх вплив на здоров’я людей? На жаль, мало що відомо про це, і всі доповідачі, під час сесії, наголосили на важливості термінових і масштабних досліджень з цього питання. Ми вже точно знаємо, що мікропластик неминуче потрапляє до риби та інших морепродуктів, які часто споживають люди.

В рамках ВВТ відбулася Панель Високого Рівня з питань Водної Дипломатії. Наявність води безпосередньо пов’язана з миром та безпекою, а зростаючий попит на воду в поєднанні зі зміною клімату, забрудненням та зростанням населення посилює тиск на один з найважливіших ресурсів. Заступник Генерального секретаря ООН, Аміна Мохаммед наголосила: «Якщо ми будемо продовжувати йти нинішнім шляхом, світ у 2030 році відчує 40-відсоткове скороченя наявності води». Цей сценарій ризикує призвести до поширення нестабільності. Проте, історія довела, що водна співпраця може подолати конфлікт і тому міжнародне співтовариство повинно скористатися позитивним досвідом минулого. Як нагадав Даніло Тюрк (Danilo T rk), який очолює Глобальну Панель Високого Рівня з питань Води і Миру, водна співпраця фактично була частиною кожного значного мирного договору в Європі, починаючи з 1648 року. «Водна дипломатія – складне питання з багатьма аспектами. Одне питання для обговорення – це важливість постійних структур, інше – профілактична функція водної співпраці. Кожного разу, коли вода використовується як знаряддя війни, це є порушенням прав людини і має бути засуджено»,– додав Тюрк. «Сорок років тому, в Аргентині відбулася перша і єдина конференція ООН з питань води. Сьогодні у світі виникає перспектива дефіциту води, яка може спричинити серйозну кризу в майбутньому. Можливо настав час для проведення ще однієї важливої політичної зустрічі, на найвищому рівні, щоб переконатись, що моделі співробітництва та водна дипломатія відповідають потребам нашого часу?»– запитав Тюрк.

Панельну дискусію продовжили представники трьох країн. Хасан Джанабі (Hassan Janabi), Міністр водних ресурсів Ірака повідомив, що рівні води в країні різко скоротилися. Близько 70% води приходить в Ірак з сусідніх країн, ситуація не контролюється урядом країни. «В часи війни ми втратили управління водними ресурсами і нині, коли ми намагаємося розвивати країну, ми не маємо регіональної угоди по воді. Наш регіон переповнений конфліктами і ми хочемо розвивати трансграничну співпрацю по воді задля миру,» – сказав Джанабі. Адела Раз (Adela Raz), Заступник Міністра закордонних справ з питань економічного розвитку Афганістану зазначила, що треті сторони можуть підтримувати транскордонні водні викликики. Але вони мають усвідомити, що більшість країн, які розвиваються, розуміють свої виклики – без підказки зовні. «Важливо розуміти і визнати, що проблеми кожної країни унікальні,» –сказала вона.

30 серпня відбулася важлива подія – представлення результатів аналізу вихідної ситуації для ЦСР 6. Водна програма ООН (UN-Water) офіційно, під час сесії, розповсюдида сім звітів щодо глобальної базової ситуації по воді і санітарії. Визнаючи збір даних, як важливий інструмент для підтримки ефективної розробки політики стосовно Порядку денного на засадах сталого розвитку до 2030 року, виступаючі наголосили на існуючих проблемах у цьому питанні. Представляючи цей реліз результатів, представник UN-Water – Уіл Рейдхед (Will Reidhead), зазначив, що ми маємо добру новину – у нас багато даних, на яких можемо базувати швидкі зміни. Разом з тим, учасник круглого столу Хартвіг Кремер (Hartwig Kremer) із програми ООН по охороні довкілля (UN Environment), вказав на проблеми збору даних, їх надійності, можливості порівняння даних від національних урядів. Він зазначив проблеми моніторингу та методологічні виклики і, головне, що держави почувають себе комфортно щодо обміну. Вказавши на широке сприйняття існуючого моделювання (прогнозів погоди, навігацій), Кремер підкреслив, що водний сектор потребує зміни відношення до водного моніторингу та його пріоритизації. Тюарт Кроу (Stuart Crowe) із UN Environment, підкреслив, що на збір даних негативно впливає відсутність політичної волі, особливо це відчувається стосовно інформації про водне забезпечення (water flow). «Ми маємо працювати над цим, і працювати з кожною країною щоб уточнити ці дані,» сказав він. Використання смартфонів і безпілотників окремими особами – громадські дослідження дали новий поштовх розвитку науки (citizen science), який обіцяє значний потенціал.

Семінар «Вода для рибальства» торкнувся питання рибальства на внутрішніх водоймах, в умовах зміни клімату, в тому числі пошуку відповідей на питання – скільки води має бути в річках та озерах, щоб зберегти рибні ресурси? Для багатьох людей у світі це питання стосується їх виживання. Особливо в країнах Африки та Азії, з малими доходами, де риба з річок та озер є основним джерелом білків, а рибальство – основним джерелом доходів для мільйонів людей і немає ніяких альтернатив. Тому, в умовах зміни клімату, коли рибальство в річках зазнає значних втрат, а також під впливом інфраструктурних проектів, наслідки цих впливів можуть мати катастрофічний характер. Спроби нанести на карту основні загрози такому рибальству стикаються із значними складнощами через відсутність даних, бо цей сектор залишається напів-легальною або нелегальною галуззю економіки. Законодавство не регулює місцеве невелике виловлювання риби. Цілий ряд важливих, але, здавалося б, несумісних інтересів: зрошення земель сільськогосподарського призначення, гідро-енергетики та захисту біорізноманіття, конкурують за увагу і за воду. Схоже, що нині немає місця для win-win рішень ситуації, що склалася. Але залишається надія на можливість для співпраці та угод.

Семінар «Створення миру за допомогою перспектив взаємозвязку вода-енергія-продовольство та безпека» демонстрував успіх у змаганні між водою-продовольством та енергетикою в країнах басейну річки Ніл за участю таких організацій, як Adelphi, BMZ, GEF та GIF. З метою запобігти конфлікту між водою –енергією та продовольством проекти в басейні Нілу формуються як багато цільові з урахуванням покращень у генерації електроенергії, виробництві продовольчих продуктів та добробуту – все в одному пакеті.

В останні роки, країни нарощують свої спроби пошуку нових, ефективних шляхів фінансування проектів з управління екосистемами. Значний наголос зроблено на заснуванні структур, які відповідають завданню. Але дослідження вказують на те, що соціальні аспекти мають стати важливими. Під час сесій були представлені кілька прикладів інноваційного фінансування для управління екосистемами, зокрема, модель еко-компенсації в басейні річки Чішуї (Chishui) в Китаї, де громади, розташовані нижче за течією, платять своїм партнерам вище за течією за менеджмент їхніх водних ресурсів, які вони ділять з сусідами. Транзакція базується на досягненні певних цілей і у випадку невиконання, може мати виплату компенсацій на користь платників. Це підкреслює важливість соціального підходу до фінансування. Ми зазвичай говоримо про технічні механізми з правильними стимулами, двосторонні угоди можуть забезпечити фінансування місцевих проектів. На практиці спостерігається зсув від фінансування структур до фінансування відносин. Роблячи це, ми маємо розуміти, що для залучення місцевих громад у партнерства для фінансування управління екосистем, спочатку треба побудувати довіру. І це можна зробити лише за допомогою довіри та прозорості.

Робоча зустріч учасників міжнародного водного тижня

Учасники ВВТ також мали нагоду ознайомитися з прикладом сталої інфраструктури для інклюзивного зеленого зростання, який представив Джум Мун Канг (Jum Mun Kang), Генеральний Директор Зеленого Екологічного Бюро міста Даєгу (Daegu), третього за розміром міста Південної Кореї. Даєгу зазнав швидкого економічного зростання, яке призвело до значного негативного впливу на довкілля міста, а річки, які протікали містом, стали мертвими. Нині місто демонструє перетворення екологічної кризи на можливості. Були збудовані кілька очисних споруд в місті, дощова вода збирається з території парку Daegu Samsung Lions Park, «сірі» води повторно використовуються для прибирання та зливу у туалетах. Результати різних інвестицій у сталу водну інфраструктуру включають: більш ефективне використання водних ресурсів, скорочення соціально-економічної ціни, покращення якості води, відновлення водних екосистем та біорізноманіття. «Кожний день місто повторно використовує 27% стічних вод з очисних споруд, решта скидається у річку, але ми гарантуємо її чистоту,» зазначив Канг.

У продовж всього Водного Тижня, в різних сесіях лунали та обговорювалися основні меседжі: «навчаємося у природи», «переосмислити роль лісів та водно-болотних угідь і зелених ландшафтів у відновленні якісно і кількісно водних ресурсів», «використовувати у комплексі «зелену», «синю» та «сіру» інфраструктури задля сталого розвитку водного сектору», «водна адаптація – шлях до забезпечення стійкості суспільства до зміни клімату», «водна безпека – основа миру», «молоді професіонали, жінки та громади мають бути активними агентами змін у водному секторі», «вода – основа сталого розвитку і досягнення всіх ЦСР» «Право на воду – для всіх: людини, суспільства і природи!».

Теги:
Все новости

 

Коментарии

Смотрите также
 
Популярное